Під обрусом - сіно,
На обрусі - свічка,
На всю хату пахне
Свіжа паляничка.
На втіху дорослим,
На радість малечі
Йде до нас у гості
Святий добрий вечір!

Христос ся Рождає!

З давніх-давен в Україні готувалися до цього великого свята дуже ретельно. Колись і вогонь для печі, щоб приготувати їжу, в цей день добували старим дідівським способом: за допомогою кремню та кресала. Потім господиня запалювала дванадцять полін і готувала на них дванадцять страв, хоча і пісних, але таких, що щедро представляють основні види плодів поля та городу: узвар, варені горох та квасоля, смажена капуста, риба, вареники, бараболя, гриби, каша гречана з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутя з товченої пшениці.

В цей час господар порався біля худоби. Вдарити сьогодні яку-небудь тварину — великий гріх. За повір`ям, опівночі всяка худоба розмовлятиме людською мовою з самим Господом. В цей вечір все повинно бути на своєму місці, члени родини — знаходитись вдома, інакше цілий рік доведеться їм тинятися по світу. У переддень Різдва не можна сваритися, добре було б помиритися з усіма ворогами, щоб в новому році в хаті був мир та лад.

Здавна в Україні Свят-вечір відзначали особливим благочестям. В цей день не снідали і не обідали. Після заходу сонця господар зі всією родиною ставав на молитву. Після молитви він вносив до хати сніп жита — «дідуха», символ врожаю,— ставив його на покутті під образами. Сіном покривався покутній кінець столу, куди «невинна душа» (дитина до семи років) клала три хлібини, грудку солі і ставила велику воскову свічку. Мати накривала стіл, і всі дивилися на небо, виглядаючи першу вечірню зорю, що мала сповістити всім людям про здійснення великого чуда — народження Сина Божого. Коли з`являлася зоря, перш ніж розпочати святкову вечерю, батько йшов до худоби і пригощав її, потім виходив на подвір`я і тричі запрошував мороза приходити їсти кутю. Після цього двері зачинялися, і до кінця вечері ніхто не повинен був виходити з хати. Святий вечір, за повір`ям,— це спільна вечеря усього роду, на якій присутні і душі всіх померлих родичів, тому їсти треба мовчки, в урочистих роздумах. Після закінчення вечері старші діти розносили частину страв та кутю дідові та бабі, а також бідним родинам, щоб і вони раділи в Щедрий вечір і весело співали: «Бог Предвічний народився!»